Луганський цар паровоз АА-20 Найбільший у світі паровоз !

Деякі нинішні жителі міста знають, що Луганськ (Ворошиловград) був однією із світових столиць» паровозобудування. Ще менше людей пам'ятають, що в надрах нині вмираючого заводу «ОР» був створений гігантський «Цар-Паровоз», чиї колосальні розміри і технічні характеристики не змогли перевершити навіть американські інженери. Цей залізничний титан, під вагою якого кришилися дерев'яні шпали і розповзалися рейки, став абсолютним рекордсменом ери парової тяги і одним з предтеч її швидкого заходу. А його показники вперлися в самі закони фізики. Мова йде про вантажному паровозі АА20. Написати про це локомотиві мене спонукали мої старі захоплення (я був залізничним маніяком). Та й в цілому, адже це одне з небагатьох світових досягнень луганчан – незаслужено забуте. Передісторія До середини 1930-х років існували на той момент радянські колісні паровози з колісною формулою 1-5-0 і 1-5-1 вже не могли задовольнити зростаючі потреби у вантажоперевезеннях. Вдалий досвід створення американцями і німцями величезних вантажних паровозів типу 2-6-1 підстьобнув радянських інженерів до пошуку нових рішень. Результатом, якого стала повна перемога луганчан в паровозних перегонах. Не буду вантажити читача технічними подробицями, скажу лише, що створення паровоза гіганта здатного поодинці перевозити величезні склади з вугіллям, продукцією металургійних заводів та іншим сировиною з України впиралося в проблему. Вона полягала в межі навантаження на кожну з осей в 20 тонн. Якщо конструктивні особливості американських або європейських ЗАЛІЗНИЧНИХ шляхів могли дозволити навантаження до 26 тонн на вісь, то радянська застаріла дорога не витримувала більше 20. Інженери вирішили подолати це обмеження шляхом збільшення кількості осей до формули 2-7-2. Тобто, встановивши на локомотив 11 осей. З них 7 гігантських коліс розміщувалося на жорсткій візку по центру, і по 2 колеса маленького розміру на двох незалежних візках з передньої і задньої сторони паровоза. Звідси паровоз і отримав частину своєї назви АА20. Буквена абревіатура «АА» була скороченням від ПІБ: тодішнього наркома шляхів сполучення, Андрія Андрійовича Андрєєва. Паровоз був випущений в 1934 році через 4 роки після початку розробки. Локомотив АА став першим і єдиним за всю світову історію залізничним паровим транспортом з сімома рухомими осями на одній рамі. Його чистової вага склала 180 тонн. Паровий котел локомотива забезпечував потужність 3500 кінських сил і швидкість ходу до 90 км за годину. Це був один із самих великих парових котлів в Європі. Більше нього були тільки суднові котли для пароплавів. Оскільки з розпалюванням такого котла не впорався б і троє кочегарів в тісній кабіні, інженери передбачили конвеєрну стрічку подачі вугілля з тендеру. Найперша проблема намітилася після випуску. Гігантські розміри паровоза не дозволяли йому поміщатися в поворотні круги паровозних депо. Простіше кажучи, його не можна було розгорнути на дорозі задом або передом, тому він знаходиться лише в одному положенні «наперед». Локомотив підвели дороги Друга проблема, яка і вбила Цар Паровоз – це відсутність нормальних шляхів на щебеневій підготовці з рейками з хорошої сталі. На 1935 рік ділянку дороги відповідає таким вимогам існував лише на стратегічному напрямку «Харків – Красний Лиман» (Москва), за яким з Донбасу вивозилися ресурси з України. По цьому шляху паровоз і відправився на свої ходові випробування в Столицю з вантажем вугілля в 2800 тонн на швидкості 40 км на годину. Там виявилося, що навіть новітня радянська залізниця не витримує гігантський локомотив. В перший же день він зійшов з колій на стрілках, погано вписувався в повороти, турбував і гнув металеві рейки, а також ламав під собою неправильно укладені шпали. Крім того він не поміщався в будівлі локомотивних депо. Цар паровоз хоч і показав найкращі в світі характеристики, але при цьому його використання вимагало капітальних вкладень у реконструкцію дороги та будівництво ще 20 таких паровозів для курсування між Харковом і Москвою. По всім перерахованим вище причин Цар Паровоз зробив ще кілька поїздок, після чого в 1935 році його відсторонили від роботи і перетягли в підмосковну Щербинка, давши назву «Богатир». Аж до 1960 року технічне диво було забуте на території паровозного відстійника і тихо гнило під дощами, поки унікальну машину нарешті не порізали. Всі описи та креслення паровоза були знищені. Як і багато його творці (особливо єврейської національності) не пережили 1937 рік. Єдине, що не дозволило Цар Паровоза стати легендою і бути повністю забутим – це два десятки фотографій, хвилина відеозйомок в радянському киножурнале, а також чернетки проекту, які збереглися в центральному архіві міністерства шляхів сполучення РФ, і в КБ заводу ОР. Колишній працівник КБ "Луганськтепловоз", роздобув ці креслення і за них створив точну копію АА20 (див фото). Зараз її можна побачити в музеї на території заводу ОР. Там до речі всі копії паровозів і тепловозів його рук справа.